Галидор таблетки 100 мг 50 шт
Зміст статті
- Інструкція по застосуванню Галидор
- Виробник та склад
- Фармакологічна дія
- Показання до застосування
- Застосування при вагітності та годуванні
- Протипоказання
- Побічні реакції
- Взаємодія з іншими препаратами
- Як приймати: курс та дозування
- Передозування
- Спеціальні вказівки
- Форма випуску, умови зберігання та термін придатності
Інструкція по застосуванню таблеток Галидор 100 мг
Галидор — це препарат, який належить до спазмолітичних засобів, призначений для полегшення стану при спазмах судин і внутрішніх органів. Він чинить розширювальну дію на судини та допомагає знімати спазми м’язів різних систем організму.
Виробник та склад
| Параметр | Характеристика |
|---|---|
| Виробник | EGIS, Угорщина |
| Діюча речовина | Бенциклан фумарат, 100 мг у 1 таблетці |
| Допоміжні речовини | Крохмаль картопляний, полівінілацетат, магнію стеарат, карбомер 934 Р, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк |
Фармакологічна дія
Галидор є міотропним спазмолітиком зі значним вазодилататорним ефектом. Це означає, що він розслабляє гладкі м’язи судин та внутрішніх органів, допомагаючи покращити кровообіг.
Основний механізм дії — блокада кальцієвих каналів, антисеротоніновий вплив, а також часткова блокада симпатичних гангліїв. Препарат здатний знижувати агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, підвищувати їх еластичність, що позитивно впливає на периферійні, коронарні та мозкові судини. Крім того, він володіє слабким транквілізуючим ефектом і може незначно збільшувати частоту серцевих скорочень.
Показання до застосування
- Судинні захворювання: хвороба Рейно, акроціаноз, хронічні облітеруючі захворювання артерій, церебральна ішемія.
- Спазми внутрішніх органів: гастроентерити, інфекційні та запальні коліти, функціональні розлади товстого кишківника, холецистит, жовчнокам’яна хвороба, порушення моторики сфінктера Одді, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у складі комплексної терапії).
- Урологічні синдроми: спазми і тенезми сечового міхура, супутня терапія сечокам’яної хвороби, підготовка до інструментальних обстежень у урології (у вигляді розчину для ін’єкцій).
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Дані щодо застосування Галидору у період вагітності та годування груддю обмежені. Препарат не рекомендується приймати у I триместрі вагітності. Якщо потрібно лікуватися під час лактації, слід розглянути питання припинення грудного вигодовування.
Доклінічні дослідження не виявили ембріотоксичних або тератогенних ефектів, однак через відсутність клінічних досліджень рекомендується обережність.
Протипоказання
- Тяжка дихальна недостатність.
- Тяжка ниркова або печінкова недостатність.
- Декомпенсована серцева недостатність.
- Гострий інфаркт міокарда.
- AV-блокада, тяжкі аритмії (пароксизмальна надшлуночкова, шлуночкова тахікардія).
- Епілепсія та інші спазмофілії.
- Недавно перенесений геморагічний інсульт чи черепно-мозкова травма (до 12 міс.).
- Вагітність, період лактації.
- Діти та підлітки до 18 років (нестача досвіду застосування).
- Підвищена чутливість до компонентів препарату.
Побічні реакції
Галидор може спричиняти різні реакції з боку організму, зокрема:
- З боку травної системи: сухість у роті, біль у животі, нудота, блювання, діарея, зниження апетиту, підвищена активність печінкових ферментів.
- З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, тремор, безсоння, порушення пам’яті, галюцинації (особливо у літніх), здатен викликати епілептиформні припадки у рідкісних випадках.
- З боку серцево-судинної системи: тахіаритмії, особливо при поєднанні з іншими проаритмічними засобами.
- Інші: алергічні реакції, загальне нездужання, збільшення маси тіла, лейкопенія, іноді тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.
Взаємодія з іншими препаратами
- Підсилює депресивний ефект на ЦНС у поєднанні з анастезуючими і седативними засобами.
- Підвищує ризик тахікардії при одночасному застосуванні з симпатоміметиками.
- Потенціює проаритмічні дії при комбінуванні з препаратами, що знижують калій крові, хінідином, серцевими глікозидами.
- Вимагає корекції дози бета-адреноблокаторів через протилежний вплив на частоту серцевих скорочень.
- Посилює ефект блокаторів кальцієвих каналів і інших антигіпертензивних засобів.
- Можлива сумація спазмофілії з іншими препаратами, що викликають подібний побічний ефект.
- Посилює антиагрегантний ефект ацетилсаліцилової кислоти.
Як приймати: курс та дозування
При судинних захворюваннях: таблетки приймають внутрішньо по 100 мг тричі на день протягом 2-3 місяців. Максимальна добова доза становить 400 мг. Інтервал між курсами — 2-3 місяці.
При гострих станах і спазмах внутрішніх органів:
- Внутрішньовенно (в/в) вводять 100-200 мг (4-8 мл) препарату, розведеного ізотонічним розчином натрію хлориду, повільно протягом 10-20 мл.
- Внутрішньом’язово (в/м) вводять 50 мг (2 мл) глибоко.
- Підтримуюча терапія: 100 мг 3 рази на добу протягом 3-4 тижнів, потім 100 мг 2 рази на добу. Тривалість лікування — індивідуальна, зазвичай 1-2 місяці.
- При внутрішньовенних інфузіях добова доза становить 200 мг у 2 введення, розведені у 100-200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
Передозування
Симптоми передозування можуть включати збільшення частоти серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, колапс, порушення роботи нирок, сонливість, занепокоєння, судоми. Можлива поява тонично-клонічних судом і алергічних реакцій.
Лікування — симптоматичне. При прийомі великої кількості таблеток — промивання шлунка. Для усунення судом рекомендовано застосовувати бензодіазепіни. Специфічний антидот відсутній, діаліз не показаний.
Спеціальні вказівки
- Під час застосування з препаратами, що викликають гіпокаліємію, або з серцевими глікозидами, добова доза Галидору не повинна перевищувати 150-200 мг.
- Парентеральне введення вимагає чергування місць ін’єкцій через ризик пошкодження судин і тромбофлебітів.
- Не рекомендується застосовувати внутрішньовенно пацієнтам з тяжкою серцево-судинною чи дихальною недостатністю, схильним до колапсів, а також при гіпертрофії передміхурової залози зі значними порушеннями сечовипускання.
- При тривалому лікуванні слід регулярно проводити лабораторний контроль реологічних показників крові (не рідше 1 разу на 2 місяці).
- У період початку лікування слід бути обережним за кермом та при роботі з механізмами через можливе запаморочення та інші побічні ефекти.